Якщо пригадати, то місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. І місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через ради та обраних до них депутатів.
Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними повноваженнями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління. При цьому, нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування, має на меті забезпечення дотримання закону та конституційних принципів.
Іншими словами, здійснення депутатами місцевих рад своєї діяльності відповідно до закону, прозорість такої діяльності і наявність у громадськості необхідних і достатніх (реальних) можливостей для ефективного контролю за діяльністю депутата є запорукою ефективного місцевого самоврядування.
На початку 2020 року, у рамках кампанії «Атестація депутатів місцевих рад», ми розбираємося які новели у законодавстві чекають на депутатів місцевих рад та які реальні можливості для контролю за депутатом отримають територіальні громади і громадяни.
Більшість цих законодавчих новел є здобутком нової Верховної Ради України 9 скликання, яка приступила до роботи 29 серпня 2019 року.
Місцеві вибори під загрозою
По-перше, звертають на себе увагу зміни до Закону України “Про місцеві вибори” якими передбачаються нові процедури ухвалення рішення партії про участь її місцевих організацій у відповідних місцевих виборах.
При цьому, при проведенні чергових місцевих виборів рішення про участь місцевих організацій політичної партії ухвалюється вищим керівним органом (з’їздом) партії, а при проведенні позачергових та/або перших місцевих виборів рішення про участь місцевих організацій політичної партії ухвалюється керівним органом партії (відповідно до статуту партії). Тобто в останньому випадку проводити з’їзд партії і висувати кандидатів від усієї партії не потрібно.
Треба звернути увагу, що під час підготовки законопроекту до розгляду Головне науково-експертне управління та Головне юридичне управління Верховної Ради України наголошували, що відповідно до статті 10 Закону України «Про політичні партії в Україні» статутом політичної партії може бути передбачено більше ніж один керівний орган партії. Відтак, проект закону не визначає, який саме керівний орган партії буде уповноважений приймати рішення партії про участь її місцевих організацій у відповідних позачергових, повторних, додаткових, перших місцевих виборах.
За таких обставин процес висування кандидатів від партій на місцевих виборах може викликати труднощі як з їх реєстрацією, так і з подальшим обранням.
До того ж народні депутати залишили в тексті закону неузгоджені положення, відповідно до яких для реєстрації Кандидатом на місцевих виборах подається декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за формою, встановленою Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, який вже давно втратив чинність.
Сподіваємось, що народні обранці у 2020 році все ж таки виправлять цю неузгодженість.
Місцеві депутати можуть не показувати свої витрати протягом року
Щодо самих декларацій та інших антикорупційних заходів відносно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто депутатів, то народні обранці постаралися на славу, змінивши Закон України «Про запобігання корупції» чотири рази.
Так, змінами до статті 46 передбачена нова форма декларації, яку депутати мають заповнювати з 1 січня 2020 року.
НАЗК встигло затвердити своїм рішенням та зареєструвати в Мінюсті 27 грудня 2019 р. за N 1301/34272 нову форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування.
Але, роз’яснення для суб’єктів декларування, включаючи місцевих депутатів, щодо застосування положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю і заповнення декларацій, як це було зроблено у 2016 році, НАЗК ще не затвердило.
Отже, подивимося, чи буде готовий реєстр до таких новацій і чи не повторяться проблеми, з якими зіткнулися НАЗК та декларанти у 2016 році під час запуску реєстру.
Із цікавого можна зазначити, що тепер депутатам, як і іншим суб’єктам декларування, необхідно буде у декларації зазначати дані про об’єкт декларування (майно, гроші, тощо), що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом те тільки на останній день звітного періоду, а й у період не менше половини днів протягом звітного періоду.
А членами сім’ї депутата, як і іншого суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, будуть вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування не тільки станом на останній день звітного періоду, але й сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації. При цьому Закон не зазначає де таке проживання має враховуватись – в Україні або за її межами.
Ще змінами до Закону надаються повноваження Національному агентству запобігання корупції отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог Закону щодо захисту викривачів. Тобто місцеві депутати будуть відповідальними у випадку порушення встановлених правил захисту викривачів, наприклад, у випадку розголошення даних особи, яка звернулась до депутата з інформацією про корупційні факти.
З іншого боку, народні обранці звільнили депутатів місцевих рад від виконання вимог Закону щодо запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав. Відтепер вимоги Закону щодо зобов’язання протягом 30 днів після обрання депутатом передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права не будуть поширюватись на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).
Можливо, у такий спосіб – надавши можливість заробляти на стороні, народні обранці вважають за можливе виконати вимоги Європейської хартії місцевого самоврядування щодо умов діяльності місцевих обраних представників, які (умови) повинні передбачати відповідне фінансове відшкодування витрат, що виникають при відповідній діяльності, а також, у разі необхідності, відшкодування втрачених доходів або винагороди за виконану роботу і відповідний захист соціального забезпечення.
Вишенками на торті можна вважати зміни до Закону за якими депутати місцевих рад звільнені від необхідності здійснювати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Щоправда НАЗК ще може виправити цю несправедливість віднесши місцевих депутатів до осіб, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Тим більше, що депутатів звільнили від обов’язку передавати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права.
Такою ж вишенкою експерти назвали новели Закону, відповідно до яких вимоги щодо прозорості та доступу до інформації (серед яких заборона відмовляти фізичним або юридичним особам в наданні інформації та надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, тощо), передбачені статтею 60 Закону України «Про запобігання корупції» не будуть розповсюджуватись на кандидатів в депутати обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів та старост.
Немає активів, немає депутатства.
У якості бальзаму від народних обранців, можна вважати зміни до Законів України “Про статус депутатів місцевих рад” та «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких додатковою підставою дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад визначається набрання законної сили рішенням суду про визнання активів депутата чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених законом випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Наразі за постійними оновленнями кампанії можна стежити:
В соціальній мережі Facebook на сторінці «Місцеві депутати. Атестація».
На платформі Атестація депутатів місцевих рад.
Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація». В місті Києві за реалізацію ініціативи відповідає громадська організація «Інтегріті ЮА».
