Позачергові вибори народних депутатів 21 липня 2019 року вже у минулому. Але вони залишили після себе багато питань, які ще довго будуть розглядатися експертами. Особливе місце серед цих питань займає необхідність подання е-декларацій кандидатами у народні депутати.
Експерти Інтегріті ЮА вирішили висловити свою думку з цього питання.
ЦВК проти НАЗК
Як відомо, протягом виборчого процесу з виборів народних депутатів на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ЦВК та НАЗК надало два взаємовиключних роз’яснення щодо обов’язку кандидатів у народні депутати подавати електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до роз’яснення ЦВК (31.05.2019) зареєстровані кандидати в народні депутати повинні подавати е-декларації.
Відповідно ж до роз’яснення НАЗК (24.07.2019) кандидати у народні депутати України є суб’єктами декларування відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». І, перша декларація, яка повинна бути подана новообраними на позачергових виборах 2019 року народними депутатами, є щорічна декларація за 2019 рік, яка подається до 1 квітня 2020 року.
На сьогодні, відповідно до даних реєстру декларацій, більша частина кандидатів, з огляду на таке роз’яснення НАЗК вирішили не подавати е-декларації.
Експерти Інтегріті ЮА вважають небажання кандидатів декларуватися таким, що не відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Загальні та спеціальні норми права
Перш за все, треба зазначити, що українському законодавству, як і міжнародному, притаманне розділення на загальне законодавство та спеціальне. Таке розділення зазвичай створює конкуренцію норм різних галузей права, що по-різному регулюють однорідні відносини. При цьому можна говорити, що спеціальні норми уточнюють загальні в межах однієї галузі права, але дієвість спеціального законодавства у інших галузях права і у міжгалузевій (загальній) сфері суттєво зменшується або зовсім невілюється.
Коли ми розібрались із розумінням загального і спеціального законодавства, варто перейти до аналізу законів, що регулюють питання проведення виборів та питання фінансового антикорупційного контролю, до якого відноситься і е-декларування.
Такими законами є Закон України «Про вибори народних депутатів України» – регулює питання проведення виборів та Закон України «Про запобігання корупції», який у тому числі встановлює правила е-декларування.
Закон України «Про вибори народних депутатів України»
Відповідно до загальних вимог закону про вибори народних депутатів для реєстрації кандидатом у народні депутати на виборах особа подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, (статті 54, 55 та 57).
Також цим законом передбачені спеціальні особливості, пов’язані з проведенням позачергових виборів. Серед цих особливостей нас будуть цікавити дві, передбачені частинами 10 та 11 статті 107:
«10. Подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати розпочинається на наступний день після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України або рішення Центральної виборчої комісії про призначення виборів і закінчується за тридцять днів до дня голосування. Реєстрація кандидатів у депутати закінчується за двадцять п’ять днів до дня голосування.
- При проведенні повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидатами у депутати не подається».
Як ми бачимо зазначені частини йдуть одна за одною і частина 11 доповнює норми частини 10 стосовно виключення із загального правила щодо обов’язку подачі для реєстрації кандидатом е-декларації.
Така думка експертів Інтегріті ЮА підтверджується і іншим чином.
Виборчий процес
Відповідно до статті 77 Конституції України законом встановлюється тільки порядок проведення виборів народних депутатів України. Це означає, що закон про вибори не може встановлювати інші порядки у інших галузях права, окрім виборчого.
Відносно до кандидатів цей порядок, який встановлюється законом про вибори, передбачає можливість особи бути висунутою, зареєстрованою та обраною народним депутатом.
На підтвердження цього можна привести норму частини 5 статті 11 закону про вибори відповідно до якої виборчий процес включає такі етапи, відносно кандидатів: висування кандидатів у депутати; реєстрація кандидатів у депутати; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення. При цьому виборчий процес завершується через п’ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.
Отже Закон передбачає і регулює виключно виборчі процедури, направлені, щодо кандидатів, на надання можливості бути висунутим, зареєстрованим та обраним.
При цьому, відповідно до норм Конституції і самого Закону про вибори, вони не регулюють питання антикорупційного законодавства і не змінюють і не можуть змінювати обов’язки, передбачені антикорупційним законодавством, у тому числі щодо порядку здійснення фінансового контролю.
Якщо висловитись просто, то закон про вибори за логікою спрощує процедуру реєстрації кандидатів у народні депутати на позачергових виборах (враховуючі скорочені строки проведення таких виборів та необхідність надання рівного доступу до участі у них), скасовуючи, додаткову до антикорупційного законодавства, вимогу до особи подачі е-декларації для реєстрації її кандидатом. Звертаємо увагу, що це саме додаткова вимога, передбачена тільки законом про вибори. І доречно, що цю додаткову вимогу можна було скасувати у законі щодо проведення позачергових виборів.
Закон України «Про запобігання корупції»
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону (кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України “Про вибори народних депутатів України”), до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Тут треба акцентувати увагу, що антикорупційний закон пов’язує обов’язок подачі е-декларації з фактом реєстрації чи не реєстрації особи кандидатом. Тобто, якщо особа після подачі документів була зареєстрована кандидатом, то вона зобов’язана подати е-декларацію, як що ж особі не пощастило і вона не була зареєстрована, то відповідно у такої особи відсутній обов’язок подачі декларації. І будь-яких виключень з цього правила антикорупційний закон не містить. А спеціальна норма закону про вибори, як ми вже говорили, не змінює та не може змінити такий обов’язок.
Можна ще сперечатись стосовно терміну в який зареєстрований кандидат має подати е-декларацію: антикорупційний закон передбачає «до обрання» і що це: офіційне оприлюднення результатів виборів? чи прийняття депутатом присяги?, оскільки відповідно до статті 79 Конституції України повноваження народних депутатів України (виконання своїх функцій) починаються з моменту складення присяги.
Але, основний посил у тому, що декларувати треба.
Декларувати треба
Підсумовуючи міркування (аналіз) експертів Інтегріті ЮА можна зазначити, що спеціальні норми закону про вибори щодо звільнення від обов’язку подачі е-декларації при проведенні позачергових виборів відносяться тільки до етапу подачі кандидатами документів для їхньої реєстрації ЦВК. І, ЦВК це добре розуміло, тому і надало роз’яснення щодо необхідності після такої реєстрації подати е-декларацію.
Тепер ретельно розглянемо позицію НАЗК. Щоб бути максимально об’єктивними, треба зазначити, що на думку експертів Інтегріті ЮА, НАЗК своїм роз’ясненням не звільняло зареєстрованих кандидатів у народні депутати обов’язку подачі е-декларації. Навпаки, воно зазначило, що відповідно до вимог закону кандидати у народні депутати України є суб’єктами декларування. Також, з точки зору юридичного тлумачення, НАЗК правильно вказала, що перша декларація, яка повинна бути подана новообраними на позачергових виборах 2019 року народними депутатами (а ми пам’ятаємо, що повноважень народного депутата особа набуває після складення присяги), є щорічна декларація за 2019 рік, яка подається до 1 квітня 2020 року.
Але ж ми розуміємо, що за усією цією юридичною казуїстикою невирішеним залишилось питання виконання імперативної норми антикорупційного закону про обов’язок зареєстрованих кандидатів у народні депутати до прийняття присяги (це максимальний строк) подати е-декларацію, чим ще й підтвердити перед виборцями власну доброчесність.
Треба додати, невирішеним з боку НАЗК, оскільки експерти Інтегріті ЮА, як і ЦВК, вважають, що зареєстровані кандидати у народні депутати України на позачергових виборах 21 липня 2019 року зобов’язані були подати е-декларацію.
Повідомлення про суттєві зміни майнового стану
Експерти Інтегріті ЮА, наголошують ще на одному нюансі, про який НАЗК забуло нагадати у своєму роз’ясненні новообраним народним депутатам.
Відповідно до частини другої статті 52 антикорупційного закону у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (96050,00 грн.), зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це НАЗК.
Цікаво, що ще до вирішення питання щодо невідкладної подачі новообраними народними депутатами е-декларацій, вони несуть обов’язок здійснювати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Будуть повідомлення без декларацій.
Хто і як відповідає
Щоб аналіз та міркування були максимально повними, наведемо норми законодавства, яке передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю.
Стаття 172-6 «Порушення вимог фінансового контролю» Кодексу України про адміністративні правопорушення за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування чи неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, передбачає накладення штрафу відповідно від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
А, стаття 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України за умисне неподання суб’єктом декларування декларації передбачає позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Ось такий вийшов аналіз від експертів Інтегріті ЮА.
Тепер слово за НАЗК, САП та НАБУ, як основними органами запобігання та боротьби з корупцією, ну і самими депутатами…
