Ухвалений 20 років тому закон «Про політичні партії в Україні» не збільшив довіру українців до політичних організацій та не стимулював розвиток партійної системи. Проте зараз у робочій групі на платформі Верховної Ради розробили законопроєкт щодо оновлення чинного законодавства про політичні партії, який отримав високу оцінку з боку експертів Венеційської комісії та ОБСЄ. Цей проєкт закону визначає найкращу модель регулювання партій, яка сприятиме розвитку української демократії та відповідатиме суспільним інтересам, наголосили експерти громадянського суспільства під час презентації коаліції «За реформу політичних партій» 24 червня.

 «Напередодні 25-річчя Конституції незалежні аналітичні центри та громадські організації, які працюють у політико-правовій сфері, об’єдналися для чесного діалогу про реформу політичних партій. Без сильних демократичних партій, яким довіряють громадяни України, нам не побудувати стійку демократію та не захистити нашу державу», — впевнена Юлія Кириченко, співголова Ради Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, членикня правління Центру політико-правових реформ.

Відкритість і підзвітність політичних партій досі залишається актуальним питанням, звертає увагу Ольга Коцюруба, старша юридична радниця Громадянської мережі ОПОРА.
«Партії стали одними з найбільш впливових недержавних інститутів, які отримують владні повноваження через вибори, оскільки пропорційна партійна система надає їм такі повноваження. Важливо, щоб і самі політичні сили були демократичними в системі управління, а також відкритими та підзвітними перед власними членами та виборцями. А практика партійної диктатури, чітко вертикальної ієрархії пішла в минуле. Членами партій є лише 3,5 % громадян, тоді як 192 політичні сили взяли участь у останніх місцевих виборах 2020 року, що демонструє системний дисбаланс між можливостями доступу до владних повноважень і реальною залученістю громадян до процесів партійного будівництва», — пояснює експертка.

Одним із механізмів, який забезпечує сталість і розвиток спроможностей політичних партій, є державне фінансування, звертає увагу Юлія Зальцберг, голова «Інтегріті ЮА». «За цих умов усунення від державної фінансової допомоги позапарламентських партій, які мають значну підтримку в суспільстві, буде сприяти виникненню «корпоративних партій», які є залежними від бізнес-груп, а не розвитку справжніх демократичних партій, що представляють інтереси суспільства», — пояснює вона.

Проблема залежності від великого бізнесу й тіньового фінансування — це не внутрішнє питання політичних партій. Наслідки цієї залежності є всюди — від рівня довіри до партій до того, у чиїх інтересах розподіляються ресурси й ухвалюються закони, впевнений Ігор Фещенко, провідний аналітик із партійних фінансів Руху ЧЕСНО.

«Втім партії є першим бенефіціаром налагодження ефективного контролю за фінансуванням, адже тільки так можна забезпечити рівність учасників політичного процесу. Паралельно партіям слід навчитися залучати кошти від виборців. Доцільність у залученні коштів великого бізнесу зменшуватиметься пропорційно до зростання кількості дрібних донорів, які і стануть найкращими контролерами та агітаторами для парті», — говорить аналітик.

Реалізувати конституційне право представляти свої інтереси через політичні сили українцям не дозволяє олігархічність, брак внутрішньої демократії та закритість політичних партій. Тому громадяни не довіряють партіям, що призводить до ще глибшого розчарування, зневіри та відмежування від політики, пояснює Олександра Гліжинська, засновниця Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада».
«Опитування Центру Разумкова (осінь 2020 року) свідчить, що 73,2 % громадян не довіряють політичним партіям. А згідно з опитуванням Національного демократичного інституту, 33 % громадян не мають позитивного ставлення до жодної з політичних партій. За цієї ситуації, політичні партії в Україні не можуть бути інструментом розвитку демократії та представництва інтересів народу, а отже профільне законодавство має бути реформоване», — переконує експертка.

Інша проблема — доступ до інформації про політичні партії. Ця інформація міститься в Єдиному державному реєстрі, де складно відстежувати зміни, які відбуваються з партіями, наводить приклад виконавча директорка Світлана Конончук, Українського незалежного центру політичних досліджень. А інша частина інформації, яка стосується участі партій у виборах, знаходиться у ЦВК.
«Доречно мати зведені дані про політичні партії, які дозволять виборцю доступніше відстежити зміни в назвах, програмних документах, статутних органах тощо», — пропонує виконавча директорка УНЦПД.
«Сьогодні ми робимо перший крок до побудови громадської коаліції «За реформу політичних партій» та пропонуємо підтримати нашу ініціативу всіх однодумців», — додала Юлія Кириченко.

Презентація була організована Коаліцією РПР, Центром політико-правових реформ, Всеукраїнською ініціативою «Активна Громада» від Інституту «Республіка» в рамках проєкту «Активна Громада: право вибору», що підтримується Національним Демократичним Інститутом (NDI) за фінансування наданим Агентством США з Міжнародного Розвитку.