Хоч як би місцеві депутати з різних фракцій не демонстрували принциповість один до одного на публіку, коли мова йде про бюджетні гроші або приміщення задарма, вони мовчки діляться один з одним.
Інтегріті.ЮА продовжує аналізувати депутатські приймальні Київради. Минулого разу ми писали про те, що замість прийому містян, місцеві київські депутати вигадали зручний спосіб безперешкодного і відносно простого доступу до бюджетних грошей. Загалом ідея залучення громадських організацій до виконання функцій громадських приймалень депутатів в часи існування мажоритарної системи виборів задавалася прогресивною і демократичною. Але як будь-яка прогресивна ідея, в наших реаліях вона обростає схемами і замість доброї справи слугує засобом незаконного збагачення тих, кого ми обираємо.
Так вийшло з громадськими приймальнями депутатів Київради, якими продовжують опікуватись «кишенькові» громадські організації, замість того, щоб стати дієвим механізмом контролю та забезпечували зв’язок з виборцями.
Як ми повідомляли раніше, всі депутати Київради мають громадські приймальні. Натомість, інформацію про адресу приймальні, години прийому та контактні номери телефонів зазначено на сторінках сайту Київради тільки щодо частини депутатів.
Чемпіонами з не оприлюднення інформації про громадські приймальні у місті Києві стали депутати Андрій Андрєєв та Михайло Терентьєв (фракція «Солідарність»), на сторінках яких не оприлюднена жодних контактів чи години роботи.
Як засвідчив моніторинг Інтегріті.ЮА, оприлюднення інформації про адресу, номери телефонів та години прийому – не завжди правда. Виборець, який має бажання звернутись до свого депутата та вважає, що достатньо знати його адресу, може взагалі не знайти депутата. Така халепа чепкатиме тих, хто очікує на зустріч з Ігорем Кісільовим (фракція «Єдність»). Інша депутатка, Лариса Дегтярьова («Солідарність»), якій ми вказували на необхідність оприлюднення обов’язкової інформації про місце і час прийому, просто проігнорувала наше звернення.
Навіщо розміщувати недостовірну інформацію на сайті такого поважного органу, як Київрада? Це халатність тамтешніх чиновників, чи банальна звичка депутатів?
Часто адреси, за якими можна знайти депутата, не відповідають дійсності. Нерідко депутати приховують, що їм під приймальні виділили не одне, а декілька приміщень.
Днем з вогнем: як додзвонитись в депутатську приймальну?
Дуже різнорідна ситуація з номерами телефонів місцевих обранців. З одного боку, є депутати, що публікують контакти різних операторів, а на додаток ще і міські номери, як от Вадим Онуфрійчук – «Солідарність» або Тетяна Меліхова – «Батьківщина». З іншого боку є депутати, номери телефонів яких не відповідають дійсності або працюють за невловимим графіком – це Антоненко Леонід «Свобода», Ноздря Вадим (позафракційний), Кісільов Ігор («Єдність»).
Якщо вже Київрада виділяє кошти на матеріальне забезпечення депутатських приймалень, чому не вирішити питання про єдиний порядок організації телефонного зв’язку, тим більше що завдяки сучасним технологіям це питання вирішується дуже. Така ж сама ситуація існує з годинами роботи приймалень. У однієї приймальні депутата можна зустріти графік, який включає робочі та вихідні дні з робочими і позаробочими годинами як от у Пишняка Вадима чи Сагайдака Іллі (обидва з фракції «Солідарність»), а у іншого – робота приймальні обмежується кількома годинами на місяць (Петровець Олег («Солідарність»), Шульга Наталія («Київська команда»). Тут, ми звертаємо увагу на необхідність Київради уніфікувати графік роботи приймалень. На ці питання також доцільно звернути увагу керівникам фракцій та груп у міськраді.
«Спіймай» депутата, якщо звичайно знайдеш його!
Якщо говорити про те, як депутати позначають свої приймальні, то маємо різні підходи: можна зустріти плакат, який видно за кілометри Ясинський Георгій, Пишняк Вадим (обидва («Солідарність»), а можна побачити куцу листівку про приймальню та прізвище депутата вже безпосередньо на дверях всередині приміщення, як от у Гусовського Сергія («Київська команда»). Іноді інформація про існування приймальні депутата відсутня і лише після «танцювання» близько 30 хвилин біля будинку та спілкування з щонайменше 20-ма його мешканцями вдається знайти зачинену приймальню депутата, як от у Борозенця Максима («Київська команда»). Тож питанню інформування населення про розміщення депутатських приймалень Київраді теж треба приділити увагу та уніфікувати таблички.
Якість організації прийому громадян у приймальнях звісно лежить на плечах депутата – це його істинне обличчя. Потрібно відмітити, що всі приймальні, де ми побували обладнані необхідною оргтехнікою та меблями, хоча єдиних вимог щодо цього не ставиться.
За великим рахунком, депутати не обтяжують себе організацією особистого прийому громадян, адже інформації про це немає у більше ніж половини депутатів. У кращому разі – один раз на місяць і достатньо, мабуть це законне правило міцно ввійшло у депутатську діяльність і стало частиною іміджу «невловимих».
Про приймальні-примари
Інтегріті.ЮА знайшло приймальні, які офіційно відсутні. Наприклад, у депутатів Страннікова Андрія та Рослякова Віталія (обидва – «Солідарність»). Приймальні яких немає профінансовані кожна на суму 193 786,74 грн., депутата Харченка Олександра на суму 223 тис. 421,32 грн.
Є випадки, коли кілька депутатів фактично користуються одним приміщенням, а оплату отримують за декілька. Наприклад, депутати Бенюк Богдан та Попов Денис (обидва зі «Свободи») ведуть прийом виборців за адресою: просп. Лісовий, буд. 23-а, але отримали гроші з бюджету за приміщення приймальні за адресою: проспект Правди, буд. 4 у сумі 176 тис. 773,49 грн.
З тих даних, які ми отримали від міської влади, виділено приміщень для приймалень за рахунок комунального майна Солідарність – 21, Батьківщина та Свобода – по 5, Єдність – 9, Позафракційні (колишня Самопоміч) – 2.
Можна побачити, що провладні фракції мають перевагу у виділені приміщень 42 проти 30. До того ж не всі виділені для розміщення приймальні використовуються із такою метою. Так, наприклад, Бродський В’ячеслав («Єдність») отримав від Шевченківської райдержадміністрації приміщення за адресою: Дорогожицька, 15-а, але реально використовує для приймальні приміщення за адресою: Щусєва 10-а, разом з Бродським Олександром («Єдність»). Для яких цілей використовується приміщення за адресою: Дорогожицька, 15-а не зрозуміло. Приміщення виділялись на одну громадську організацію.
Деякі депутати Київради отримали з комунальної власності територіальної громади міста Києва у користування більше одного приміщення для організації приймальні.
Це Меліхова Тетяна («Батьківщина) – у Святошинському районі на вул. Я. Коласа, 15-Б та в Деснянському районі на вул. Радунська, 18, Міщенко Олександр («Содіраність») – у Дніпровському районі на просп. Ю. Гагаріна, 18 та Харківському шосе, 13, Артеменко Сергій («Содіраність») у Дніпровському районі на вул. М. Кибальчича, 13-Б та просп. Ватутіна, 4-а, Новіков Олексій («Єдність») у Дніпровському районі на вул. Ентузіастів, 9-В та вул. Пожарського, 8-А. Депутат Паладій Сергій («Батьківщина») взагалі отримав для приймалень три приміщення з комунальної власності міста Києва – вул. Срібнокільська, 8-А; вул. Поліська, 28-Б та вул. Бориспільська, 36.
Непокоїть той факт, що для розміщення приймалень використовується одне приміщення, а інші приміщення або взагалі не використовуються, або використовуються з іншою метою. Це якось накладно для бюджету міста, оскільки депутати оплачують такі приміщення за пільговою ставкою – по 1 гривні в рік.
Крім того, деяким депутатам надано під приймальню приміщення комунальної власності великою площею і чи використовуються вони під таку мету – це ще питання, тим більше, що це приймальні у найбільш коштовному в місті – Печерському районі. Маємо на увазі, Діденко Ярослава («Соліданість») – площа приймальні 134,8 кв.м., Терентьєва Михайла («Солідарність») – площа приймальні 128,3 кв.м., Васильчука Вадима («Київська команда») – 91,3 кв.м.
Висновки
Викладені факти свідчать про комплексну проблему Київради, коли відсутній контроль за використанням майна і грошей територіальної громади на забезпечення роботи своїх представників.
Визначити ефективність приймалень можна по звітам депутатів. Водночас, якщо звітність для депутатів передбачена, то для громадськимх організацій такого обов’язку немає. Зточки зору ефективності дуже важливо розуміти скільки осіб звертаються щомісяця до приймалень, які болючі питання люди ставлять та які заходи реагування вживаються. Було б доцільним ведення кожною приймальнею сайту чи опублікування на сайті Київради статистики про діяльність депутатів, а також сторінки у соціальних мережах для оперативного контакту з виборцями
Далі буде.
P.S. Вже після того як матеріал був опублікований, нам надійшло звернення від помічника депутата О. Петровця Оксани Матієк про розширений час роботи приймальні: понеділок-п’ятниця з 09.00-18.00. Тому 06.12.2018 о 09.00 ми знов завітали до цієї приймальні і пересвідчились, що приймальня відкрита та працює, але інформація про це на сайті Київради досі відсутня. Тож будемо моніторити далі.
Наразі за постійними оновленнями кампанії можна стежити:
В соціальній мережі Facebook на сторінці «Місцеві депутати. Атестація».
В розділі «Атестація місцевих депутатів» на інформаційному ресурсі «Ізбірком» .
Докладніше про громадську кампанію «Атестація депутатів місцевих рад», про те як, здійснювалось оцінювання в попередні роки та про його результати можна дізнатись на сайті Одеської обласної організації КВУ.
За додатковою інформацією про здійснення ініціативи в місті Києві звертайтесь до: ГО «Інтегріті ЮА», e-mail info@integrityua.ngo.
Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація». В місті Києві за реалізацію ініціативи відповідає ГО «Інтегріті ЮА».
