«Головне під час розслідування не вийти на саміх себе!».
Цю анекдотичну фразу приписують радянському Генеральному
прокурору. Вислів як правило застосовується для демонстрації
того, наскільки пов’язаними є влада і правопорушники.
Моніторинг ІНТЕГРІТІ ЮА громадських приймалень депутатів Київради дає дивовижні результати, адже в результаті маємо дивну річ, коли депутатські приймальні відкриваються громадськими організаціями, які або очолюються депутатами або обираються волею самого депутата. Відтак, депутати фактично контролюють і фінансують за кошти містян саміх себе!
Встановлюючи обов’язок спілкуватись з виборцями, законодавець навіть і гадки не мав, наскільки винахідливим можуть бути місцеві депутати, в чиїх руках бюджетні кошти і комунальне майно перетворюватимуться на досить привабливий ресурс. Прикладом такого «депутатського креативу» є робота громадських приймалень депутатів Київради, з якою ми хочемо познайомити читачів.
Чому місцеві депутати повинні приймати виборців?
Законодавство зобов’язує місцевих депутатів спілкуватись зі своїми виборцями. Так, пункт п’ятий частини першої статті 10 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає, що депутат місцевої ради у виборчому окрузі зобов’язаний: визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців; розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.
Закон не містить вказівок про можливість відкриття приймальні депутата, але передбачає, що місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень (ч. 2 ст.30 цього ж Закону).
Для чого місцевим депутатам громадська приймальня?
У Статуті територіальної громади міста Києва в редакції вже далекого 2003 року було передбачено, що громадські приймальні депутатів Київміськради утворюються з метою допомоги депутатам у виконанні своїх обов’язків.
При цьому, положення про громадську приймальню далекого 2007 року передбачає, що Громадська приймальня забезпечує безперервний зв’язок між виборцями та депутатами Київради. Вона є однією із форм громадського контролю за діяльністю місцевих депутатів.
Положенням передбачено (пункт 1.6.), що Київська міська рада, або її виконавчий орган (Київська міська державна адміністрація) здійснюють матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності кожної з 120 громадських приймалень (одна громадська приймальня на кожного депутата Київради). Ось тут и закінчується правова база і починається депутатський «креатив» і «прикладна математика».
Скільки кияни витрачають на громадські приймальні свої депутатів?
На сьогодні, розмір фінансування однієї приймальні (оренда, оплата комунальних послуг, зарплата, телефон, канцелярія) складає близько 320 тис. грн. на рік. Ці кошти перераховуються з міського бюджету безпосередньо на рахунки громадських організацій, які виконують функції громадських приймалень. Нормами профільного Закону (ст.32) передбачається, що за рахунок коштів місцевого бюджету депутату відшкодовуються витрати, пов’язані з депутатською діяльністю.
Саме тому, фінансування громадських організацій – це «винахід» Київради. Ну не віддавати ж кошти депутатам готівкою прямо в касі!?
Також треба зазначити, що через громадські приймальні здійснюється виплата коштів з бюджету Києва на виконання кожним депутатом за програмою вирішення депутатами Київміськради соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм та доручень виборців, а це додатково від 500 до 850 тис. гривень на рік для кожного депутата.
От і рахуємо, що в середньому депутатська ГОшка може отримувати до 1 млн грн на рік з місцевого бюджету. Виходить, що облаштування громадської приймальні депутатом – це питання не тільки його ефективної діяльності, а ще й вигідне капіталовкладення.
Громадські організації на службі у депутатів Київради
Якщо нормативні документи говорять про те, що кожному депутату оплачується тільки одна приймальня, то щодо громадських організацій такого обмеження немає. Тобто одна громадська організація може виконувати функції приймальні для кількох депутатів у різних кінцях міста і відповідно отримувати за це кошти.
Тут чемпіоном стала ГО «Чистий Київ», яка обслуговує шістьох депутатів – Бенюка Богдана, Бохняка Володимира, Мірошниченка Ігоря, Назаренка Володимира, Попова Дениса, Сиротюка Юрія – всі з фракції ВО «Свобода». Ця організація отримує з бюджету Києва майже 2 млн. грн.
До речі, більшість комунальних підприємств міста мають менші бюджети. Якщо додати бюджет на вирішення соціальних проблем та виконання обіцянок депутата, то доходи такої громадської організації можуть зрости до 7 млн. грн. на рік для шести депутатів.
Провівши нескладні розрахунки, ми підрахували, що середня вартість години роботи громадської приймальні становить 440 грн. Для порівняння середня погодинна заробітна плата в Україні становить приблизно 49 грн.
Ще один кейс стосується двох депутатів Київради від Батьківщини Свириденко Ганни (59 округ мікрорайон Оболонь) та Кочур Марини (58 округ, мікрорайон Оболонь).
За даними отриманими від Київради їхні приймальні знаходяться у різних місцях: депутата Ганни Свириденко – вул. О. Архипенка, 6-а, а Марини Кочур (вул. Мате Залки, 10-в ) це таж Архипенка, тільки до перейменування.
Здавалося б, розміщення депутатів поряд – досить поширена практика у Київраді, але нас здивувало наявність одного й того ж контактного номеру телефону. Перевіривши, ми встановили, що насправді у цих депутатів одна приймальня на двох за адресою: вул. Архипенка, 10-в. І таке буває,подумали ми, як би не одне але: міський бюджет фінансує дві приймальні за різними адресами. Отже, обидва депутати отримують з бюджету міста кошти на утримання фактично одного й того ж приміщення, кожен на суму, яка наближається до 600 тис. гривень. Додайте сюди ще кошти на виконання доручень виборців – буде близько 1 млн. грн.
Цікаво, що функцію громадської приймальні Ганни Свириденко, як свідчить сайт Київради, виконує ГО «Правозахист Оболоні». Незважаючи на те,що на сайті Київради не має інформації про ГО, яка виконує функції приймальні Марини Кочур, ми встановили, що це ГО “ЧАС КИЯН”. Здавалося б різні організації, але їх керівником є одна й та ж особа – Алексеєнко Наталія Іванівна.
Ганна Свириденко, згідно зазначених нею в декларації даних є директором ТОВ «Юридична фірма «Добродії». У той же час Марина Кочур за інформацією в декларації працює юрисконсультом у ТОВ «Юридична фірма «Добродії» та ще є керівником правових проектів громадської організації «Правозахист Оболоні». Тої самої організації, що виконує функції громадської приймальні і засновницею якої є сама Ганна Свириденко!
На наш погляд такий зв’язок може свідчити про ознаки конфлікту інтересів у депутатській діяльності Ганни Свириденко і Марини Кочур під час здійснення ними своїх службових повноважень.
Висновки
Визначити ефективність роботи громадських приймалень можна по звітам депутатів. Але суть проблеми полягає в тому, що якщо звітність для депутатів передбачена, то для ГО такого обов’язку немає. З точки зору ефективності і прозорості депутатів, дуже важливо розуміти скільки осіб звертаються щомісяця, які питання люди ставлять, які заходи реагування вживаються місцевими депутатами.
З метою підвищення підзвітності депутатів Київради було б вкрай доцільним ведення Інтернет-ресурсів на кшталт «Онлайн приймальна місцевого депутата». Там можна було б розміщувати інформацію про діяльність відповідного депутата, поширювати інформацію, що необхідна для оперативного контакту з виборцями. Все це повинно бути стандартизовано і уніфіковано, а для цього безумовно потрібно бажання самої Київради. Якщо ж існує прямий зв’язок і взаємозалежність між громадськими організаціями і самими депутатами Київради, то на підвищення прозорості наполягати буде марно.
Але робити це обов’язково необхідно, як і наполягати на звітуванні депутатів про витрати бюджетних коштів, що виділяються на роботу їхніх приймалень.
На час виходу цього матеріалу, Інтегріті ЮА підготувало відповідні запити до Київради. З відповідями на них ми обов’язково познайомимо громадськість.
Далі буде.
Докладніше про громадську кампанію «Атестація депутатів місцевих рад», про те як, здійснювалось оцінювання в попередні роки та про його результати можна дізнатись:
На сайті організації
В розділі «Атестація місцевих депутатів» на інформаційному ресурсі «Ізбірком»:
В соціальній мережі Facebook
За додатковою інформацією про здійснення ініціативи в місті Києві звертайтесь до: ГО «Інтегріті ЮА», e-mail info@integrityua.ngo.
Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізовується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». В місті Києві за реалізацію ініціативи відповідає ГО «Інтегріті ЮА».
